На Волині пенсіонер почав писати романи про власне життя

Пенсійний вік - не привід для нудьги. Зайнятися саморозвитком чи відкрити в собі талант письменника? Легко. Це довів Олексій Рожанський з Волині. Чим зацікавив “Волинь Нова” пенсіонер - розповість lutski.info.

Звичайний дідусь з села Рудники Маневицького району проживає сам після смерті дружини. Город, походи до лісу по гриби та ягодами, трохи ремонтує власне житло. Ніби нічого й дивного, але у 62 роки пан Олексій відкрив у собі талант письменника й випустив першу книгу. “Де ти, щастя сироти?” опублікована була у 2013 році у двох томах. Згодом, “на світ з'явилися” ще три романи: “Швендя”, “Сашкова молитва” та “Горбатий”.

Зараз Олексію Рожанському майже 70 років і він продовжує писати. Чоловік розповів, що ніколи не задумувався про написання книжок. Лише мріяв опублікувати розповідь на основі життя знайомого військового, яке дуже зачепило дідуся. Проте, в ті часи, він не мав достатніх знань й путнього нічого не вийшло.

Пан Олексій пригадав дитинство, як його мама важко працювала все життя, аби прогодувати сім’ю та і йому малому казала, що вчитися не треба. Чоловік розповів, що навіть не отримав середньої освіти, адже після закінчення сьомого класу його вигнали зі школи за погані оцінки. Та і йому було не легко навчатися.

Олексій Рожанський

Усі подальші знання намагався отримувати самостійно: багато читав й проводив аналіз творів та сюжетних ліній. Олексій Рожанський зізнається, дуже соромився просити чиєїсь допомоги, тому усе робив сам.

Друк за власні кошти

Цікаво, але книги пенсіонера друкуються за його ж кошти. Пан Олексій каже, що хоч пенсія невеличка, але на декілька десятків примірників вистачає.

На початку видавництва було дуже важко, бо дідусь не друкує тексти, а пише від руки. Каже - ніякого комп’ютера. 

Пан Олексій розповів, що одна товста книга - це п’ятнадцять зошитів на 96 аркушів. Якщо ж менша - то п’ять-шість. 

Тому розібрати почерк перед друком здавалося чимось фантастичним. Та й жанр книг пана Рожанського не піддаються жодному відомому стилю.

Думка односельців

В селі чимало говорять про Олексія та його захоплення. Дехто з односельців вважають старенького дещо дивакуватим. Хтось розповів про те, як покійна дружина самотужки тягнула господарство, аби прогодувати родину, а пан Рожанський тим часом писав книги й витрачав останні кошти на друк.

Сам же пенсіонер не погоджується з тим й каже, що писати почав не від хорошого життя.

Далі, чоловік розповів, що сам народився й виріс у сусідньому селі Калинівка, а в Рудники переїхав у 29 років. Придбав хату, одружився з жінкою, яка на десять років була старша. Пригадує, що не дуже й ладили з нею.

Пан Рожанський поділився спогадами про те, як батько мав намір одружити його на іншій, не любій дівчині. Олексій кохав лише одну й хотів бути з нею. Проте, чоловік отримав звістку про загибель коханої й це його дуже підкосило.

Хоч минуло багато років, але забути її не може, рани теж не загоїлися. Пенсіонер каже, що планує написати книгу на основі власної історії нещасливого кохання. 

Фото: Ірина Кравчук

Comments