Біографія Балтазара Тишки та його роль у розвитку Луцька

Мало хто з лучан знає, хто такий Балтазар Тишка та яка роль цієї особистості у розвитку міста. Балтазар Тишка (дата народження невідома, є дані, які свідчать про його смерть у березні 1640 році) – священник та канонік луцької капітули у 1620-1630-х роках, один із найвідоміших Луцьких фундаторів та благодійник. Він – один із найвідоміших представників харитативної, іншими словами, доброчинної діяльності. Будучи звичайним каноніком та представником духовенства, він зміг розгорнути настільки масштабну активність, яка була під силу лише магнатам у той час, пише lutski.info.

Балтазар Тишка – унікальна особистість в історії Луцька, яка окрім церковної діяльності, активно та вміло задіювала всі можливі фінансові та матеріальні ресурси волинської шляхти для плідного функціонування різноманітних установ. На той час це було великою рідкістю.

Хто такий Балтазар Тишка: діяльність та цікаві факти про луцького каноніка

Жоден із сучасних дослідників не зміг встановити точний час, місце народження та навіть походження Балтазара Тишки. Відомо, що у 1620 році він розпочав діяльність луцького каноніка. Проте, окрім духовної діяльності, обов`язки Балтазара були надзвичайно різносторонніми: він зосереджувався на питаннях господарської діяльності Луцької кафедри. Здавалося би, що нічого особливого в його діяльності не було. Але зустрічали багаторазові випадки, нетипові для католицького духовенства ситуації: на ім`я Балтазара Тишки було куплено, подаровано та фундовано велику кількість коштів та навіть нерухомість. Наприклад, волинський шляхтич Михайло Мишка пожертвував п`ять тисяч злотих Балтазару Тишку. Навіщо звичайному каноніку з Луцька така велика сума грошей? Окрім цього, відомо, що у перше десятиліття свого перебування на посаді каноніка Балтазар накопичував ресурси, які він активно використав у наступні роки.

У 1634 році Балтазар уклав договір на посесію одного з маєтків. Звичайний договір, але його особливістю була умова Тишки, відповідно до якої піддані нерухомості повинні були відробляти панщину не більше трьох днів на тиждень. Із економічної точки зору це доволі неправильне і рідкісне явище, оскільки посесор завжди старався отримати якомога більшу користь із експлуатації маєтку. Звичним не було явище обумовлення тих чи інших повинностей. 

Дотепер у місцевих архівах збереглися не лише ті документи, які формально доводять усю діяльність Балтазара, але й ті, де збережено пряму мову луцького каноніка, його думки щодо тогочасних подій та його діяльності. Збережені документи дозволили більш детально вивчити Балтазара Тишка як особистість, вклад якої у розвиток Луцька складно переоцінити. 

Розмірковуючи над власним покликанням, Балтазар неодноразово зазначав, що бажання постійно допомагати людям у нього появилося ще у підлітковому віці, але тоді в нього не було можливостей та ідей для цього. Лише на старості йому вдалося реалізувати своє справжнє Боже покликання і саме тому зараз він відомий як найвідоміший благодійник сімнадцятого століття. Варто зауважити, що реалізацію всіх своїх благодійних діянь Балтазар вважав скромним дарунком людям. Натомість він просив лише молитву за тих людей, які терплять страждання. 

Реалізовані проекти Балтазара Тишки

Першою благодійною справою Балтазара Тишки була фундація шпиталю в Луцьку. Князь Кароль Корецький подарував Балтазару великий двір із будинком, який був розташований на вулиці Жидівській. Тоді ж Ян-Казимир Пац та його жінка Єлена Стецкевичівна надали Тишці села Довга Воля та Половли з маєтками Липішки та Зелениця. 

Усі ці ресурси було витрачено не для задоволення особистих потреб Балтазара, а для створення шпиталю. Особливістю шпиталю було те, що він був відчиненим для представників будь-яких конфесій, усім людям незалежно від віку, статі та матеріального становища. Тишка вважав за потрібне приймати у шпиталь не лише хворих, але й усіх, хто мав потребу перебувати під дахом. Варто зауважити, що на той час це було унікальним випадком та доволі неординарним явищем, яке відразу почало відмежовувати цей шпиталь від інших, які функціонували в Луцьку. 

Тишка писав про це таким чином: «Здавна хотів і прагнув зробити якийсь милосердний вчинок для людей нещасних, гідних християнського співчуття у місті Луцьку, де моє перебування хотів бачити Господь Бог, і де часто знаходив хворих, що лежали на вулицях, на землі і по гноях, позбавлені догляду та ґрунтовної провізії». 

У 1637 Тишка пожертвував додаткову фундацію на функціонування шпиталю. 

Монастир боніфратрів у Луцьку та причетність до нього Балтазара Тишки

Завдяки фундації Балтазара Тишки у Луцьку постав монастир боніфратрів та костел Марії Магдалини, які, на жаль, до наших днів не збереглися. Фундацію на монастир Тишка склав 12 березня 1639 року. Передбачаючи опіку боніфратів над шпиталем, канонік записав двір зі шпиталем ордену, а також 8000 злотих зі щорічним чиншем 600 злотих та 5000 із чиншем 400 злотих щороку. На той час це була колосальна сума. Монахи монастиря вважали своєю основною ціллю догляд за хворими, тож вони допомагали і в шпиталі. 

Результати благодійної діяльності Балтазара Тишки

Відомо, що у 1639 році Балтазар Тишка тяжко хворів і тоді він передав ведення маєткових справ єпископства своєму родичові Стефанові Тишці. Балтазар помер у березні 1640 року. У своєму останньому тестаменті він підтвердив усі свої фундації та щедро обдарував костели та монастирі Луцька. Його вчинок можна назвати абсолютно унікальним, адже у той час така благодійна діяльність була винятковою рідкістю. 

Загалом на діяльність благодійницьких структур він задіяв двір у Луцьку, три села з присілками та більше двадцяти тисяч злотих. 

Після смерті видатного Балтазара Тишки його постать загубилася в історії Луцька. Зараз його згадують як фундатора монастиря боніфратів у Луцьку. Мало хто з сучасних дослідників займався та цікавився цією унікальною особистістю Луцька сімнадцятого століття. Але його вклад у розвиток міста та в започаткування благодійної діяльності є вагомим. 

Юна волиняночка стала власницею нагороди за найкрасивіший гол в Україні

  Волинь багата не лише на красиву природу, а й на талановитих дітей. Серед них, варто відзначити Надію Іванченко, яка у свої 16 років стала...

Варення з квітів: лучанка готує унікальні ласощі

Лучанка Вікторія Семенюк стверджує, що смачне варення можна приготувати з будь-яких польових рослин, головне щоби вони були їстівними. Дівчина працює кореспонденткою місцевих новин, а...
.,.,.,.